в означеннях
Тлумачення, значення слова «волость»:

ВО́ЛОСТЬ, і, жін.

1. У Київській Русі — територія, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря тощо). Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 54); Важливим юридичним документом, що висвітлює майнові відносини у древній Русі, є жалувана грамота князя Мстислава Володимировича [сина Мономаха] новгородському Юр'єву монастирю на волость Буйце, писана у 1130 р. (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 492).

2. У дореволюційній Росії і в СРСР до 1929-1930 рр. — адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту. Тим часом на селі завелись нові порядки; вже завели волость (Нечуй-Левицький, II, 1956, 259); Збагнувши до найменшої краплини науку старого Омеляна, він.. став найкращим чинбарем на всю волость (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 116);
//  Населений пункт, у якому була волосна управа. До волості було добрих вісім верстов (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34).

3. Приміщення волосної управи. Становий з посередником вийшли з волості; стали на громаду гримати (Панас Мирний, II, 1954, 198); Біля волості нудилися приїжджі селяни, чекаючи на прийом до «начальства» (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 732.

Коментарі (0)