ВОЛОСИ́НКА, и, жін.
1. Зменш. до волосина. На голові
світились поміж чорними пасмами сиві волосинки
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 214); Бороду дід зрідка голив, і тому
короткі волосинки стирчали на круглому підборідді
(Вадим Собко, Шлях.., 1948, 32); * Образно. Остання
волосинка надії порвалася. Ірині здалося в ту хвилину,
що прийшла її власна загибель (Олесь Донченко, I, 1956, 388).
♦ Висіти (триматися і т. ін.) на волосинці — те саме, [
що Висіти (триматися і т. ін.) на волосині (див.
волосина). — Нікчема! Щоб в отаку хвилину: на
волосинці висіло життя товаришів! — і отак розкиснути,
не знайти в собі мужності (Андрій Головко, I, 1957, 488);
Я.. все більше переконувався, що хоч людське життя
тримається так само, як і життя кожної комашки, на
волосинці, але обірвати його не так уже й легко (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 233); Ні (ані, і) на волосинку — те саме,
що Ні (ані, і) на волосину (див. волосина). Він зроду
ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 288).
2. Паросток у рослин, що буває на листку, стеблі, корені і т. ін. Жито вже красувалось. Жовті палички цвіту тихо гойдались на волосинках вздовж колосків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); Коріння в саджанців ніжне, жовте, з пасмом волосинок — мочок (Олесь Донченко, V, 1957, 202).
3. Тонка дротинка, що є складовою частиною якого-небудь приладу, інструмента і т. ін. Волосинку за волосинкою на смичку перебирав [Саїд] у пам'яті (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 395).