ВОЛОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., перех., розм. Довго вирішувати яку-небудь справу; зволікати. — Тоді, може, й діла не будемо воловодити? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 63).
ВОЛОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., перех., розм. Довго вирішувати яку-небудь справу; зволікати. — Тоді, може, й діла не будемо воловодити? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 63).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 727.