ВОНІТУВА́ТИ, ую, уєш, недок., діал. Блювати. Огидне, слизьке харкотиння поривало [Анатолія] вонітувати (Яків Качура, II, 1958, 325).
ВОНІТУВА́ТИ, ую, уєш, недок., діал. Блювати. Огидне, слизьке харкотиння поривало [Анатолія] вонітувати (Яків Качура, II, 1958, 325).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 737.