в означеннях
Тлумачення, значення слова «воркотун»:

ВОРКОТУ́Н, а, чол. Той, хто має схильність воркотати (в 4 знач.). — Не.. дивись на мене як на старого воркотуна, котрий одно бурчить, одно вурчить [воркоче] (Панас Мирний, I, 1954, 221); Брати Калиновичі.. вели життя.. правильне.. Це не було життя.. кабінетних воркотунів (Іван Франко, VI, 1951, 201).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 738.

Коментарі (0)