в означеннях
Тлумачення, значення слова «ворожий»:

ВОРО́ЖИЙ, а, е.

1. Прикм. до ворог 1. Діло, дороге моє діло, зразу перервалося; чужі ворожі руки перервали його! (Панас Мирний, I, 1954, 324);
//  Який виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості. Здригнулася. Хто сей Юрчик? Ворог чи приятель? Помогти хоче чи продати? Але пригадала заступництво Юрчика, пригадала вороже відношення його до Марусяка — вже ж не став би Юрчик вислужуватися перед молодиком (Гнат Хоткевич, II, 1966, 264); Холодком віяло від його карих очей, в усій постаті було щось чуже, навіть вороже (Олесь Донченко, II, 1956, 491);
//  Який перебуває в стані ворожнечі. Всі вони були родичі, ..хоч це не заважало їм ділитися на два ворожі табори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 394).

2. Прикм. до ворог 2. [Деїфоб:] Хвалився він, що піде в бій сьогодні.. і що не зайде сонце, як вже буде розбите впень усе вороже військо (Леся Українка, II, 1951, 281); В глибокому небі два промені прожектора впіймали ворожий літак (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 740.

Коментарі (1)