ВОСКРЕ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до
воскреснути 1, 2. Втративши цікавість до воскреслого з
мертвих Панька,.. всі [козаки] одвернулись од нього
(Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 423);
// у знач. прикм.
Грали трагедію «Страждання Христові»,.. міф про
померлого й воскреслого бога (Зінаїда Тулуб, Людолови, I,
1957, 150); Воскресле почуття людської гідності,
радість перемоги й радянської спортивної гордості раптом
охопили нас (Юрій Яновський, I, 1958, 488).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що скреслий. В темряві ночі шумить воскресла річка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261).