ВОЖДЬ, я, чол.
1. Проводир війська, племені. Під час експедиції І. М. Симонов виміняв багато побутових предметів, серед яких були музичні інструменти, жезли вождів острів'ян (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 65).
2. Ідейний і політичний керівник громадського руху, партії, класу; керманич. Він [В. І. Ленін] стоїть з простертою рукою На майданах наших сіл і міст, Повен вогняного неспокою, Вождь, трибун, мислитель, комуніст (Максим Рильський, I, 1956, 285); Комуністична партія — політичний вождь народу (Комуніст України, 12, 1965, 57).