ВПАДАТИ 1 (УПАДАТИ), аю, аєш, недок., ВПАСТИ (УПАСТИ), впаду, впадеш, док.
1. перев. недок.
Вливатися, втікати в річку, море, озеро тощо. Струмок той
вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Леся Українка, III,
1952, 185); Є на світі потік Бистрець, що впадає в
Ріку — так тут звуть Черемош (Гнат Хоткевич, II, 1966,
350); Ой ти, Дніпро-брате, скажи мені правду, Ох
скільки у тебе річок упало? (Павло Чубинський, V, 1874, 1013);
// розм., рідко. Пролягати, вести кудись, у щось
(про дорогу і т. ін.). Куди тая доріженька, куди вона
впала: чи в зелений луг, чи у поле? (Словник Грінченка);
// заст.
Потрапляти в певні обставини. Страшно впасти у
кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати
І спати на волі (Тарас Шевченко, I, 1951, 349);
// розм., рідко.
Вбігати, проникати, потрапляти куди-небудь. Руфін
одчиняє хвіртку, в неї впадає центуріон з вояками
(Леся Українка, II, 1951, 423); — Мусимо тікати зараз,
повзком.., поки не впадемо в лісову гущавину (Іван Франко, VIII,
1952, 367).
♦ Впало у вуха кому — стало відомим комусь про
щось. Погана слава про її шинок.. ходила серед
мирославської жіноти, навіть Явдосі нині щось у вуха впало
(Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 354); Впасти в голову —
з'явитися, виникнути в голові (про думку). Довго сидів
Олександр Іванович над журналом. І раптом розсміявся:
йому в голову впала чудова думка (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1956, 289); Впадати (впасти) в око (в очі, у вічі) кому:
а) привертати чию-небудь увагу. Найхутше впадало
всякому в очі його грубе карчило [потилиця] (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 224); Зразу ж впадала в око культурна обробка
землі (Юрій Смолич, I, 1958, 55); б) (перев. док.) подобатися
комусь. Вутанька Гуслиста з першого дня впала
юнакові в око (Олесь Гончар, Новели, 1954, 123).
2. перев. док. Ввалюватися, западати всередину (про очі, щоки і т. ін.). Три ночі Не спала [генеральша]; впали карі очі, Засохли губи (Тарас Шевченко, II, 1953, 224); Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали (Марко Вовчок, I, 1955, 253).
3. у що, перен. Набувати певного стану. — Не
журіться й не впадайте в тугу надаремно (Нечуй-Левицький, IV,
1956, 305); На зиму [їжаки] впадають у сплячку і
просипаються весною (Звірі.. Карпат.., 1952, 12); Усе
склалося якось так до ладу, що близькі, дивившись на
нього, не впали ні в скорботу, ні в розпач (Олександр Довженко, I,
1958, 57);
// Схилятися до чогось неправильного в поглядах,
у поведінці. Тим часом Сухобрус старівся і впадав
у містицизм (Нечуй-Левицький, I, 1956, 394); — Хто в нас у
цеху вчиться? — запитав сам себе Матвій Денисович,
впадаючи у другу крайність (Вадим Собко, Біле полум'я,
1952, 270).
♦ Впадати (впасти) в гнів — злоститися, сердитися,
гніватися. Меланя характеру була лагідного, ніколи в
гнів не впадала (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 40); Впасти в
гріх — зробити щось заборонене певними етичними
законами. — Ну, хоч подивіться.. Подивитися ж можна,
у гріх не впадете (Панас Мирний, III, 1954, 280); Впадати
(впасти) в істерику — виявляти у вчинках і в поведінці
крайню неврівноваженість, збудженість. Прошу тебе,
вмов головну актрису,.. щоб вона не передавала куті
меду, себто, щоб не впадала занадто в істерику (Леся Українка,
V, 1956, 204).