ВПЕРЕД (УПЕРЕД), присл.
1. У напрямі
поступального руху; протилежне назад. Мокрина сіла..,
вхопила весло.. і посунула вперед свого човна (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 239); Дерево під стопою ломилося.., бризкало
до пояса з-під мохової купини, а Юрчик ішов вперед
з дорогоцінною своєю ношею, не зупиняючися (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 277); Кіннота помчала вперед (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 416);
// У напрямі перед собою (звичайно
про частини людського тіла). Тогді [тоді] ну військо
муштрувати, Учить мушкетний артикул, Вперед як
ногу викидати (Іван Котляревський, I, 1952, 190); Людина,
перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер
з дощем (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 164);
// У напрямі дальшого
розвитку. Моя батьківщина не знає «назад»! Вперед її
кроки (Максим Рильський, Урожай, 1950, 24).
♦ Дивитися (подивитися) вперед — дивитися в
майбутнє. Особливо в останній місяць воно [серце]
розвинуло свою «діяльність» і мимохіть дивишся
назад вже, а не вперед (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 381);
Крок вперед див. крок; Ні назад ні вперед див.
назад.
2. рідко. Те саме, що наперед. Ястшембський пустив її [Василину], ще й заплатив вперед усі гроші за рік (Нечуй-Левицький, II, 1956, 74); Дівчата й хлопці сидять прищухлі, кожному з них, певне, хочеться в цю мить зазирнути вперед у своє прийдешнє, побачити, який він буде, той їхній океан? Чи синій, осяяний сонцем, чи чорний, як ніч, океан горя, війни, мовчазних радіоактивних пустель? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 155).
3. розм., рідко. У майбутньому. — Старайся і уперед; що замітиш, що почуєш, зараз мені сказуй! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 407); — Ви не горюйте! Як знати, що.. буде, випаде уперед! (Марко Вовчок, I, 1955, 318).
4. розм., рідко. Перед тим; раніше, спочатку. Мої руки тремтять ще дужче, як уперед (Іван Франко, IV, 1950, 350); [Річард:] Я бачу, тут в новому краю треба хащів розчистити вперед чимало, а потім вже розпалювать багаття... (Леся Українка, III, 1952, 43).
5. у знач. прийм., з род. в. особ, і зворотного займ., заст. Перед кимсь; поперед. Вже білий світ носився понад землею; надумалось сонце вставати й послало вперед себе аж два червоні стовпи (Панас Мирний, IV, 1955, 304).
6. у знач. виг. Уживається як наказ, спонукання рухатися в напрямі перед собою. Он там на полянці як крикне Котовський: Славні орли! Уперед! За Республіку Рад! (Павло Тичина, I, 1957, 264); — Вперед, Гаркуша, — сказав Устим, перший вистрибнув з окопу й побіг (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 38).