ВПРО́ГОЛОДЬ (УПРО́ГОЛОДЬ), присл., рідко. Те саме, що надголодь. Олексі стало й справді краще. Хоч і впроголодь жили, але посвіжів він трохи (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 382).
ВПРО́ГОЛОДЬ (УПРО́ГОЛОДЬ), присл., рідко. Те саме, що надголодь. Олексі стало й справді краще. Хоч і впроголодь жили, але посвіжів він трохи (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 382).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 755.