Словник української мови

ВПИХАТИ (УПИХАТИ), аю, аєш, недок., ВПХНУТИ (УВІПХНУТИ, УПХНУТИ), ну, неш і ВПХАТИ (УВІПХАТИ, УПХАТИ), аю, аєш, док., перех. Всувати, вкладати, вставляти (часто з зусиллям) що-небудь у середину чогось. Роберт поквапливо впихав папки у шафу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 122); Півтораметровий прут потонув у восковій масі увесь, і Герман силкувався ввіпхнути за ним ще й свою руку аж до ліктя (Іван Франко, VIII, 1952, 410); В дупло руку — не іде, Голови не впхаю (Степан Руданський, Переслів'я, 1958, 6); — Що це ви в кишеню впхнули? — Та купив оце цибулі (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 414);  * Образно. Вона, певне, давно позабувала ті молитви, що так-сяк їй замолоду впихали вдома (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 348);
//  Втикати, встромляти що-небудь гостре в глиб чогось. Мати шила, впихала й витягала довгу голку з мішка вперед себе (Ольга Кобилянська, III, 1956, 480);
//  Проти чийогось бажання давати кому-небудь щось; змушувати взяти. Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 158);
//  Пхаючи кого-небудь, змушувати увійти в середину чогось; вштовхувати. Престрашенний солдат,.. відчинивши двері, так і впхнув її (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 453); Він тремтів од жаху, коли двоє дебелих парашутистів увіпхнули його до кімнати (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 120);  * Образно. [Орися:] Опутали вони вас, упхали в біду (Іван Франко, IX, 1952, 76).
 Впхати (впхнути, увіпхнути) в могилу кого — вбити, умертвити кого-небудь. Але Василь ніби знає, що це горілка затроена [затруєна], що Іван хоче його чимборше [чимшвидше] упхати в могилу, щоб вдавитися його добром (Іван Франко, I, 1955, 152).