в означеннях
Тлумачення, значення слова «впинатися»:

ВПИНАТИСЯ (УПИНАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВП'ЯСТИСЯ (УП'ЯСТИСЯ) і ВПНУТИСЯ (УПНУТИСЯ), впнуся, впнешся; мин. ч. впнувся і вп'явся; док., в кого — що.

1. Із силою встромлятися, всаджуватися в що-небудь (про гострі предмети). І здригнувся козак, мов метка стріла вп'ялася йому в серце (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 164);
//  Втискатися, вдавлюватися, врізуватися в що-небудь. Припале порохом сухе груддя дороги впиналося в ноги (Петро Колесник, Терен.., 1959, 377); Вони [руки] посиніли і здавалися чужими, бо дріт, що вп'явся до живого тіла, припинив.. приплив крові (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 149);
//  Припавши до чогось, всаджувати, встромляти зуби, жало і т. ін. Бджоли вп'ялися в лице Мотузові та Оникієві (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 197); — Гав-гав-гав! — залящало десь поблизу Герасимове сторожове щеня. Далі опукою вискочило із-за кущів та так і вп'ялося інспекторові в литку (Степан Васильченко, I, 1959, 222).

2. чим і без додатка, перен. Дивитися на кого-, що-небудь із зацікавленням або напруженою увагою. Власов бачить Галині очі, вони так і палять його, так і впинаються (Панас Мирний, IV, 1955, 145).

3. Присмоктуватися до кого-, чого-небудь. Там, чутка була, [гадюка] дитину вкусила, там — одній жінці уп'ялась у груди, та поти ссала її, поки та й не вмерла (Панас Мирний, IV, 1955, 12); Чорна сила, проти якої він воював, була зовсім не Німеччиною, а тільки мерзенним згустком підлості, упирем, який вп'явся в її тіло, обдурив її людей (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 113);
//  Щільно притулятися (про губи). І не зчулася дівчина, Як уста в уста вп'ялись (Ольга Кобилянська, За ситуаціями, 1914, 85);
//  Міцно вхоплюватися, хапатися за що-небудь. Куняють голуби на карнизах, впинаючись у різьблення кораловими лапками (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 15); То ж не землетрус вікову гору зрушив, то уп'явся в неї Вернигора могутніми руками та й посунув... (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 54).

4. Проникати всередину чого-небудь, міцно тримаючись, закріплюючись. Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп'ялися в землю і верхів'ями сягають хмар, сотні літ (Микола Олійник, Леся, 1960, 7); В затоні Робітники, яким в долоні Іржа вп'ялася назавжди, В громах сталевих особливі, Своєю працею щасливі (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 749.

Коментарі (0)