ВПИРАТИ 1 (УПИРАТИ), аю, аєш, недок., ВПЕРТИ
(УПЕРТИ), увіпру, увіпреш, док., перех., фам. Із силою,
часто проти чийогось бажання вкладати, втискати,
вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись. Тут різні душі
походжали, Все думали та все гадали — Куди-то за гріхи їх
впруть (Іван Котляревський, I, 1952, 143); Максим відразу побачив,
що напасники намагають до того, щоб вперти їх до
середини хати (Іван Франко, VI, 1951, 81);
// перев. док.
Вкласти дуже багато чого-небудь у щось. — Мерзота! —
скрипіли зуби, а руки все ще виміряли міну. — Динаміту
скільки вперли! (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 244).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 750.
ВПИРАТИ 2 див. упирати 1.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 750.