ВПИВАТИСЯ 1 (УПИВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВПИТИСЯ (УПИТИСЯ), увіп'юся, увіп'єшся і уп'юся, уп'єшся, док.
1. у що. Присмоктуватися до кого-, чого-небудь.
Кожна пташка стрепенулась; З вітки злітує
[злітає] на вітку, І метелик впився в квітку (Яків Щоголів,
Поезії, 1958, 181);
// Припадати (губами). Обвила [Мокрина]
свої.. руки кругом його шиї і впилась в його губи
своїми.. губами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 236); — Серце моє!
Галочко! — не витерпів він і.. п'явкою упився у її повну
щічку (Панас Мирний, IV, 1955, 150);
// чим і без додатка,
перен. Міцно вхоплюватися, вчіплюватися. Кинулася
[мати] до Ганнусі І в коси впилася (Тарас Шевченко, I, 1951,
167); Його пальці впиваються в струну (Степан Васильченко, I, 1959,
109); Олена, впившись пальцями в тин, довго стояла
на другому боці вулиці (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 231).
2. Глибоко входити, проникати в що-небудь (про
тонкі, гострі предмети); встромлятися. Мов з води В
огонь попав він: колючки густі Щокрок йому впивалися
у тіло (Іван Франко, X, 1954, 359); Терешко відчув, як боляче
впилися Софіїні нігті в його долоню (Анатолій Шиян, Гроза..,
1956, 375);
// чим. Всаджувати, встромляти (зуби,
жало, кігті тощо). Собака впивається зубами в тіло
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 197); Своїми острими пазурами
впився Кіт Кабанові в хвіст і почав гризти його зубами
(Іван Франко, IV, 1950, 90).
♦ Впиватися (впитися) очима (поглядом) в кого —
що — не відводячи очей, дивитися на кого-,
що-небудь. — Ну, ще не йдеш до свого? — впивається [батько].
очима в налиту болем постать доньки (Михайло Стельмах, I,
1962, 600); Загледівши Мурашка, юродивий впився в
нього злим, розпаленим поглядом (Олесь Гончар, Таврія..,
1957, 192); Шерхне в бур'яні — кинеться [Федорка], у
темряву пильно очима уп'ється (Андрій Головко, I, 1957, 233).