ВРАГ, а, чол., заст.
1. поет. Ворог. І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Тарас Шевченко, II, 1953, 347); Ей юначе, ти п'яний наче, не заглиблюєшся в життя. Нам робити та врагів бити (Павло Тичина, I, 1957, 188).
2. лайл. Нечиста сила; чорт. Хто йде — із ляку
швидш звертає, Та ще й налає: «Який це враг її [Бочку]
приніс? Нехай їй біс!» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 44); — Скачи,
враже, як пан козак каже! (Яків Качура, II, 1958, 463).
♦ Враг його (тебе і т. ін.) бери, лайл. — хай він
пропаде (пропадай ти і т. ін.). Здихай, враг тебе бери з усім
кодлом, хіба мені що? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28); Враг його
(їх) [матір] зна (знає), лайл. — хто його знає;
невідомо. — За що ж його узяли? — А враг їх матір знає
(Панас Мирний, I, 1954, 298); [Іван:] Бреду горем, мов тим
морем, і враг його зна, коли перебреду (Марко Кропивницький, I, 1958,
65); Враг його (їх) матері, лайл. — висловлення-вигук
для вираження незадоволення тощо. — І справді вийшов
рій! О, враг його матері! І вибрав же тобі час, коли ми
могорич п'ємо! (Нечуй-Левицький, IV, 1955, 195); Враг його
(тебе і т. ін.) не взяв — нічого з ним (з тобою і т. ін.) не
сталося, не трапилося. Обминають [богослови] мою
хату або приїдуть, об'їдять, обіп'ють, понюхають та й
поїдуть. А мої дочки сидять, хоч і гарні, враг їх не
взяв (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); Хай йому враг — що буде,
те й буде; байдуже, все одно. [Репиха:] На тобі
твого карбованця, хай йому враг!.. (Марко Кропивницький, III, 1959,
78).