ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ, ВРІВНОВА́ЖЕННЯ, ВРІВНОВАЖЕНО, ВРІВНОВАЖИТИ, ВРІВНОВАЖИТИСЯ, ВРІВНОВАЖУВАННЯ, ВРІВНОВАЖУВАТИ, ВРІВНОВАЖУВАТИСЯ див. урівноважений, урівноваженість і т. д.
ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ, ВРІВНОВА́ЖЕННЯ, ВРІВНОВАЖЕНО, ВРІВНОВАЖИТИ, ВРІВНОВАЖИТИСЯ, ВРІВНОВАЖУВАННЯ, ВРІВНОВАЖУВАТИ, ВРІВНОВАЖУВАТИСЯ див. урівноважений, урівноваженість і т. д.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 759.