ВРІ́ЗУВАТИСЯ 1 (УРІ́ЗУВАТИСЯ), уюся, уєшся і ВРІЗА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВРІ́ЗАТИСЯ, (УРІ́ЗАТИСЯ), вріжуся, вріжешся, док.
1. Втискатися чимось
гострим у що-небудь; угрузати, заглиблюватися. Колеса
врізувались у пісок глибоко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 244);
Бульдозери зі скреготом врізуються в стіну (Олександр Довженко, Зач.
Десна 1957, 558); Гострі ножі врізались у вугільний шар
(Юрій Яновський, II, 1954, 148);
// Туго охоплюючи тіло,
вдавлюватися. Ось і спідниця обхопила круглий і низький
стан, урізуючись у боки червоною крайкою (Панас Мирний,
III, 1954, 179); Він навіть забув на якусь мить, що руки
його зв'язані, що мотуз дошкульно врізається в тіло
(Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 327);
// Втискатися в
що-небудь унаслідок сильного удару (про тонкі предмети
тощо). Дві дужих руки звалили хлопця додолу. Гнучка
лозина свиснула і врізалась у тіло (Борис Грінченко, Без хліба, 1958,
54); Нагайка.. врізалася йому в плече (Іван Ле, Наливайко,
1957, 274).
2. перен. Входити вузькою, смугою в що-небудь; уклинюватися. Він став коло перелазу і оглядав вулицю, що.. врізувалась кінцем поміж вербами просто в широке плесо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 215); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелясті гори і співає свою весняну пісню (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 18); Між довгими лиманами, що далеко врізалися в суходіл, стояла Одеса (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 80).
3. перен. Навально проникати, вриватися в натовп
і т. ін. Кіннота врізувалася в хвіст охопленої панікою
шляхти (Іван Ле, Наливайко, 1957, 334); А було як
наскочать січовики на татарську орду, то дід так і вріжеться
у саму гущину (Олекса Стороженко, I, 1957, 97); З таким запалом
урізався [Михайлик] в непохитну стіну рейтарства, аж
німці від несподіванки подались перед ним (Олександр Ільченко,
Козацькому роду.., 1958, 390);
// Вриватися, проникати в
що-небудь, кудись (про звуки, світло тощо). В шум, і
зойки, і в жалісливу веселість скрипки врізувався спів
Івана і старого Михайла (Василь Стефаник, I, 1949, 70); У тишу
високими металевими нотами врізається музика (Вадим Собко,
Біле полум'я, 1952, 184); Світлі дула прожекторів
урізались аж ген у вишину (Павло Тичина, II, 1957, 149).
4. перен. Залишати глибокий слід у пам'яті, в душі. Є цифри, які міцно врізаються в пам'ять (Радянська Україна, 2.IV 1946, 3); Я всього раз його [Василя] бачила і за той раз гарячий його поклик так урізався в моє серце (Панас Мирний, IV, 1955, 173); Він примовк, мабуть, пригадуючи якісь подробиці, які врізались йому в дитячу пам'ять (Юрій Смолич, День.., 1950, 111).