ВРО́ЗДРІБ (УРО́ЗДРІБ), присл.
1. Окремо один від одного; нарізно. [Овлур:] Бачиш, тут сим шляхом нині Якісь їздці незвіснії [невідомі] спішать То вроздріб, то купками (Іван Франко, IX, 1952, 237); — Чутки ходять, що в місті бунтують робочі, дружно за себе стоять, не те, що ми — уроздріб, хто в горох, а хто в сочевицю (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 43).
2. торг. Поштучно; протилежне оптом. Видання минулого року купували вроздріб і цілими бібліотечками (Юрій Смолич, III, 1959, 466); Останнім, часом передплата на «Вітчизну» зросла, добре розходиться журнал і вроздріб (Літературна Україна, 4.VI 1965, 4).