ВРО́ЗЛІТ (УРО́ЗЛІТ), присл. Те саме, що врозтіч. Професора побачили і кинулися врозліт, як курчата від шуляка (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 152); * Образно. Тимко стояв мовчки. Він не міг нічого говорити, тільки чорні брови майнули від очей врозліт і так застигли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 362).