ВРО́ЗРІЗ (УРО́ЗРІЗ), присл. Нарізно, розрізнено, не вкупі. Левенці скакали врозріз між двох таборів, і визначити зразу, на кого вдарять, було неможливо (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 239); * Образно. Не цвітуть укупі рожа та нарцис: Мудрість і багатство — все ідуть врозріз (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 126).