ВРУ́НА (УРУ́НА), врун, мн. (одн. вруно, а, сер.), с. г.
1. Густі сходи посівів; руна. Гарні вруна сього року (Словник Грінченка); Уруна вкриті білосніжним пухом, Що проти місяця іскриться, ніби Сріблисте море (Максим Рильський, I, 1956, 436); Колихає колгоспним вруном Сизо-зелена далина (Андрій Малишко, III, 1957, 246).
2. Густа вовна з овець. М'які, суцільні вруна.. одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 106).