ВСЕЛЯТИСЯ (УСЕЛЯТИСЯ), яюся, яєшся, недок., ВСЕЛИТИСЯ (УСЕЛИТИСЯ), вселюся, вселишся, док.
1. без додатка і куди, у що. Займати приміщення (квартиру, будинок тощо); оселятися. Біля будинку була метушня: вселялися нові мешканці (Олесь Донченко, I, 1956, 376); Давай [стара пані] мене лаяти. Ще нахвалялась і бити. А ми.. того не дознавали од неї, поки не вселилась панночка (Марко Вовчок, I, 1955, 111).
2. у кого, перен. Опановувати кого-небудь (про почуття, думки тощо). І вселявся в Юхима острах (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 22); Сама ж [Сивилла] вся корчилась, кривилась, Мов дух вселився в неї злий (Іван Котляревський, I, 1952, 119).