ВСЕМОГУ́ТНІЙ (УСЕМОГУ́ТНІЙ), я, є. Який має виняткову силу, могутність, владу; усесильний. Ти підвелась, Вітчизно всемогутня, Під сяєвом рубінових зірок (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 31).
ВСЕМОГУ́ТНІЙ (УСЕМОГУ́ТНІЙ), я, є. Який має виняткову силу, могутність, владу; усесильний. Ти підвелась, Вітчизно всемогутня, Під сяєвом рубінових зірок (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 31).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 764.