в означеннях
Тлумачення, значення слова «вставляти»:

ВСТАВЛЯТИ 1 (УСТАВЛЯТИ), яю, яєш, недок., ВСТАВИТИ (УСТАВИТИ), влю, виш; мн. вставлять; док., перех.

1. Вкладати, уміщувати щось у середину чого-небудь. Він день у день коло хати порається. Оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає,.. вставляє — ціле (Панас Мирний, II, 1954, 216); Він устромив держално в ту мутру біля передка, куди фурман уставляє батіг (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 185); Охрім Бандура вставляв у свій кулемет все нові й нові стрічки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 129);  * Образно. Дурному свого розуму не вставиш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 250);
//  Укріплювати в чому-небудь, вправляти в щось. Склярі вставляють скло (Ігор Муратов, Наша вулиця, 1949, 6); Згодом Сашко вже їздив на жатці, правив сівалкою, вмів наклепати косу і знав, як вставити клепку, коли розсохнеться діжка (Радянська Україна, 30.XI 1962, 3); Уставити зуби;  * У порівняннях. Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418);
//  Просувати щось у що-небудь. Марина зачмихала; Мар'я сунула їй кулака під бік і, одіпхнувши геть від дверей, вставила у них голову (Панас Мирний, III, 1954, 180).
Вставляти (вставити) клепки (клепку) див. клепка; Вставляти палиці в колеса кому — перешкоджати комусь здійснити що-небудь. Трапляються навіть такі горе керівники, які вставляють передовикам палиці в колеса (Радянська Україна, 17.V 1961, 1).

2. що і без додатка. Говорити, включаючи свої слова в чиєсь мовлення. Прокопович завів розмову про покійного Моссаковського, згадав, де вони стрічались, про що розмовляли, а гість ледве вставляв слівце (Нечуй-Левицький, III, 1956, 31); Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 223); Пан хвалиться виграшем, панич — нежданим гостюванням, а вона [пані] і собі слово уставе [уставить] (Панас Мирний, III, 1954, 161); — Я знаю лікаря, який лікує ледарів.. — А брехунів? — єхидно вставила задерикувата дівчинка (Оксана Іваненко Вел. очі, 1956, 54);
//  Вносити, вводити в твір. Балабуха писав ті байки й вірші, вставляючи прізвища чоловіків та молодиць (Нечуй-Левицький, III, 1956, 153).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 768.

Коментарі (0)

ВСТАВЛЯТИ 2 див. уставляти 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 769.

Коментарі (0)