в означеннях
Тлумачення, значення слова «встрявати»:

ВСТРЯВАТИ (УСТРЯВАТИ), встряю, встряєш, недок., ВСТРЯТИ (УСТРЯТИ) і ВСТРЯНУТИ (УСТРЯНУТИ), ну, неш, док.

1. у що і до чого, розм. Втручатися, вплутуватися в яку-небудь справу. Завжди вона встряє не в свої справи (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 252); — А вже сей Колісник. Куди не ткнися, всюди він устряне (Панас Мирний, III, 1954, 274);
//  У сполученні з віддієслівними іменниками означає: починати дію, виражену відповідним іменником; брати участь у чому-небудь. Я ж думаю, що нам у львівські сварки нема рації встрявати (Леся Українка, V, 1956, 420); Їм [матросам] треба було висісти на глухий берег і встрявати в сухопутну битву (Юрій Яновський, II, 1958, 200); Його ображало, що якийсь наймит.. устряв до розмови, як з рівними (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 140).

2. між кого, розм. Потрапляти куди-небудь, опинятися де-небудь. — Йосипе! — обізвався Яків, — і чого ти устряв між жінок? — Геть покинь їх, іди сюди (Панас Мирний, IV, 1955, 51);
//  до чого. Входити, вступати до організації, товариства і т. ін. Хто встрявав до такого братства, той на все життя набиравсь у йому пошани до просвіти (Нечуй-Левицький, I, 1956, 182).

3. у чому, діал. Застрявати. Митрунько ліз якось попереком та й устряв у плоті (Лесь Мартович, Тв., 1954, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 769.

Коментарі (0)