ВСТУПАТИ 1 (УСТУПАТИ), аю, аєш, недок., ВСТУПИТИ (УСТУПИТИ), вступлю, вступиш; мн. вступлять; док.
1. у що. Ставати, ступати в середину
чого-небудь. І вступив могучий Ігор В стремено ногою (Степан Руданський,
Тв., 1956, 248); Не довіряючи очам, він уступив у човен
(Панас Мирний, I, 1954, 310);
// Всувати ноги без панчіх,
онуч у чоботи, черевики тощо. Вступивши в чоботи,..
Радченко вийшов на двір (Яків Качура, I, 1958, 539).
2. до чого, у що, на що. Входити, в'їжджати
куди-небудь. Уступаю я у кімнату велику, гарну (Марко Вовчок,
VI, 1956, 253); Примар послав десятників вигнати коні
з виноградника та заказати Замфірові вступати без
дозволу на виноградники (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 213); Новаки
в довгих батьківських піджаках.. з цілими оклунками
паляниць, груш, яблук у руках боязко вступали до двору
(Степан Васильченко, I, 1959, 148); Розвідники в село вступили перші
(Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 108);
// По дорозі заїжджати,
заходити куди-небудь. Мушу.. ще побути в Чернівцях,
вступити до Львова, а може, й до Коломиї (Леся Українка,
V, 1956, 346);
// перен. Переходити до нового періоду
розвитку, до нового стану. Радянський народ вступає
в період розгорнутого будівництва комунізму (Радянська Україна, 24.I 1959, 2); Все нові й нові свердловини вступають
у число діючих (Визначні місця України, 1958, 188); Як
уступив він [Кармель] у вісімнадцятий рік, таким він
зробився красенем невимовленим (Марко Вовчок, I, 1955, 346).
♦ Вступати (вступити) в [свої] права — проявлятися
в усій своїй силі. Весна вступила в свої права (Радянська Україна,
26.III 1950, 4); Вступати (вступити) у вік — досягати
зрілого віку; Між них наче що вступило — між ними
зіпсувались взаємини; вони посварилися. Він не
обзивався. Між них наче що уступило (Ольга Кобилянська, II, 1956, 80).
3. перен. Проникати в кого-, що-небудь. Знов нова якась сила вступала в мене (Іван Франко, II, 1950, 25); Мороз подрав Христю поза спиною, мороз сипнув у ноги, мороз уступив у пальці (Панас Мирний, III, 1954, 117); Ревнощі люті, палючі пожежею спалахнули, вступили туманом у голову (Степан Васильченко, II, 1959, 98).
4. до чого, у що, на що. Ставати членом якої-небудь
організації, товариства і т. ін. — Що значить, що ти
приїхав до нас? Це не просто зміна квартири. Ти вступаєш
до шахтарських лав. Підійди з пошаною до шахти
(Юрій Яновський, II, 1954, 143); В бою під Ростовом, в
найтяжчім бою Вступив він до Партії, Став комуністом
(Іван Нехода, Повість.., 1952, 32);
// Поступати до навчального
закладу, починати вчитися. Микола.. теж вступає в
університет, тільки не на літературний, а на
біологічний факультет (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 54); Павлусь
вступив на бібліотечні курси (Олесь Донченко, II, 1956, 15);
// Займати
посаду. Разом з благочинним поїхав [Балабуха] у
Вільшаницю, щоб вступити на парафію (Нечуй-Левицький, III,
1956, 61).
♦ Вступати (вступити) в рідню (родинні стосунки) —
родичатися. — Дочка у мене одиначка, Хозяйка
[хазяйка] добра, пряха, швачка, То може і в рідню
вступлю (Іван Котляревський, I, 1952, 174); [Слідчий Ігнатовський:]
З вами.. хотіли вступити в родинні стосунки
дуже шановні й поважні люди (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 110).
5. у що. У сполученні з віддієслівними іменниками
означає: розпочинати дію, виражену відповідним
іменником; брати участь у чому-небудь. За право носити
ім'я комуністичних тепер вступають у соціалістичне
змагання не тільки окремі бригади, а й цілі
підприємства (Український історичний журнал, 2, 1960, 41); Я мусила вступити в
розмову (Леся Українка, III, 1952, 575); Полк.. вступив по тривозі
в цей бій ще на світанку першого дня війни (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 36);
// Розпочинати спів (гру) за ведучим
голосом (інструментом). Коли до пісні вступали тенори
і баси, мелодія клекотіла далеким літнім громом
(Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 185); Що Синявін, замість
«Роздуму», розпочав другу частину з концерту Чайковського,
в ту ж мить зрозумів [Саїд] і вступив скрипкою,
де слід... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 121).