ВТІ́ЛЮВАНИЙ (УТІ́ЛЮВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до втілювати. Мишуню охопили могутні почуття, не втілювані доки що в слова (Юрій Яновський, I, 1958, 449).
ВТІ́ЛЮВАНИЙ (УТІ́ЛЮВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до втілювати. Мишуню охопили могутні почуття, не втілювані доки що в слова (Юрій Яновський, I, 1958, 449).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 774.