ВТЯГУВАТИСЯ (УТЯГУВАТИСЯ), уюся, уєшся і ВТЯГАТИСЯ (УТЯГАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВТЯГНУТИСЯ (УТЯГНУТИСЯ) і ВТЯГТИСЯ (УТЯГТИСЯ), втягнуся, втягнешся, док., у що, до чого.
1. Поволі входити, проникати в середину чого-небудь. Прискорюючи рух, люто втягується пліт в запінену пащу перекату (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 251); [Черних:] Скупчення військ і транспорту противника в районі Бистриці триває. Перші колони втягаються в узгір'я Карпат (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 179); Кіптява від ганячого литва, шлаку зразу ж втягується в труби (Вечірній Київ, 22.XI 1967, 2).
2. Западатися всередину (про живіт, голову і т. ін.). Хутко озирнувся [Заремба]. Голова втяглася в плечі. Було так, наче приготувався стрибнути (Олесь Донченко, I, 1956, 437).
3. перен. Поступово входити, заглиблюватися в
що-небудь, опановувати що-небудь. І чим далі Варя
втягувалась в роботу, тим більше, й до неї самої змінювалось
ставлення з боку чабанів (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 322);
// Вступати в розмову і т. ін. Вона співала, я не хтів їй
перебивати, далі якось втягся в розмову (Леся Українка, III,
1952, 589);
// Звикати, призвичаюватися до чого-небудь.
Та гірка вона [смола], гірка! А все ж не тужити: Як
втягнеться чоловік, То й те буде пити (Степан Руданський, Тв.,
1956, 139); В полоття втяглася Оленка, обвиклася
(Костянтин Гордієнко, II, 1959, 141).
4. тільки недок. Пас. до втягувати й втягати. Од квіток пахощі разом з повітрям втягались грудьми, і легко й мило було дихати (Панас Мирний, II, 1954, 69).