в означеннях
Тлумачення, значення слова «втопити»:

ВТОПИТИ (УТОПИТИ), втоплю, втопиш; мн. втоплять; док., перех.

1. у чому і без додатка. Зануривши, кинувши у воду, примусити потонути; потопити. Тілько три чайки, слава богу, Отамана курінного, Сироти Степана молодого Синє море не втопило (Тарас Шевченко, I, 1951, 285); — А що мені зі своєю зброєю робити? В ставку втопити? (Михайло Стельмах, II, 1962, 146);
//  Впустити у воду. Кладка гнеться, де купави, А дівча — уліво, вправо... — Чи обід не втопиш, внуко? — Дід іде, простерши руки (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 29);
//  Позбавити життя, зануривши у воду. — ґвалт! рятуйте, хто в бога вірує! Ой, утопить [Карпо] мене, — кричала баба, стоячи по коліна в воді (Нечуй-Левицький, II, 1956, 376); У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку (Василь Стефаник, I, 1949, 51).
Втопити в крові — розігнати, придушити розстрілами, вбивствами (демонстрацію, повстання і т. ін.); Втопив би (втопила б, втопили б) у ложці води кого — із ненависті міг би (могла б, могли б) погубити кого-небудь будь-яким способом. [Іван:] Мабуть, ці підстаркуваті дівчата скрізь однакові, що дівку, котра йде раніш їх заміж, у ложці води втопили б!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 90).

2. без додатка і в що, перен., розм. Поставити кого-небудь у безвихідне становище. От і став [писар] під нього підкопуватись, щоб пана сотника втопити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 167); Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного, що втопив тебе в безодню та й покидаю (Марко Вовчок, I, 1955, 29);
//  Виказавши чию-небудь таємницю, поставити когось у скрутне становище. Вона все зараз випатякає. Вона втопить його. Чом він не придушив її..? (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 142);
//  Діючи необачно, зробити когось нещасним. [Груїчева:] Хіба ж ти не знаєш, що утопиш себе, як оженишся з нею? Її ж мати божевільна була... (Леся Українка, II, 1951, 57).
Втопити [свою] голову (долю) — знівечити, занапастити життя (про нещасливий шлюб). — І чого встряв сюди Чіпка?.. Уже яка мати, така й дочка: яблучко від яблуньки недалеко одкотиться... Утопить він свою голову, та й мою разом! (Панас Мирний, II, 1954, 248).

3. у чому, де, перен. Заглушити якесь почуття, думки тощо, позбутися їх у який-небудь спосіб. Та не має русалонька І там супокою, Не втопила свого лиха Навіть під водою (Леся Українка, I, 1951, 325); Ще раз і ще раз повертається [Байда] думкою в минуле, ..коли він хотів утопити своє горе в горілці (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 5).

4. у що, розм. Занурити, засадити кого-, що-небудь у щось м'яке, пухке, сипке і т. ін. Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 8); Візник втопив грубі чорні пальці в гущавину русявої бороди, розправив її (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 146).
Втопити очі (зір, погляд) у що, у чому — пильно, уважно вдивлятися. Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах палких втопивши очі (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 26); Джонс втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (Іван Багмут, Опов., 1959, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 775.

Коментарі (0)