в означеннях
Тлумачення, значення слова «вторувати»:

ВТОРУВАТИ 1 ую, уєш і рідко ВТОРИТИ, рю, риш, недок., без додатка і кому, чому.

1. Виконувати другу партію під час співу або гри на музичному інструменті. Воздвиженський вторував басом, і тихо-тихо, як дніпрова вода, полилася гармонічна українська пісня (Нечуй-Левицький, I, 1956, 344); Скрипка заводила щось своїм тоненьким голосом жалісливо, а цимбал [цимбали] поважно вторував (Ольга Кобилянська, II, 1956, 178); Дівчата, обнявшись, як сестри, заспівали пісню, їм тихо, тенором, вторив Василь (Олекса Десняк, I, 1955, 424);  * Образно. Вони [дівчата] співають про вербу рясну.. Удалину летять високо журавлі над ними І співами вторують їм своїми (Максим Рильський, III, 1961, 205).

2. Повторювати чиї-небудь звуки, слова, наслідувати їх. — А що — жив! а що — жив! — кричить Чіпка... — А що — жив! а що — жив!.. — вторує за ним Грицько... (Панас Мирний, II, 1954, 57).

3. перен. Погоджуватися з чиєю-небудь думкою, повторювати чиїсь думки; підтакувати. Староста кричав, а далі, видячи, що й баби зачали вторувати Олексі, замовк, сів на бричку і, сплюнувши, велів поганяти на друге село (Іван Франко, I, 1955, 217); Замойський мовчав. Посланець ніби вторував його затаєним думкам (Іван Ле, Наливайко, 1957, 24); — Ніякий інший ансамбль, — вторила газета «Тайме», — крім українського, не міг би відродити інтерес англійців до народного танцю такою мірою, як зробив це Державний ансамбль танцю Української РСР (Мистецтво, 6, 1958, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 776.

Коментарі (0)

ВТОРУВАТИ 2 див. уторовувати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 776.

Коментарі (0)