в означеннях
Тлумачення, значення слова «втикати»:

ВТИКАТИ див. утикати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 773.

Коментарі (0)

ВТИКАТИ 1 (УТИКАТИ), аю, аєш, недок., ВТКНУТИ (УТКНУТИ, УВІТКНУТИ), ну, неш, док., перех.

1. Встромляти, впихати що-небудь тонке або гостре в середину, в глиб чого-небудь. Орися.. втикала в землю маленькі гілочки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 112); І тілько-тілько забувався, Як Евріал к йому підкрався І просто в рот кинжал уткнув (Іван Котляревський, I, 1952, 226);
//  Вкладати, впихати щось у вузький отвір, щілину або в що-небудь м'яке. Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову під подушку (Михайло Коцюбинський, ї, 1955, 154); Писар уночі зайшов через садок і уткнув пакет в щілину дверей (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 190); Вткнувши обличчя в подушку, гірко плакала [Ольга] (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 22).

2. перев. док., у сполуч. зі сл. рука (руки). Примусити когось взяти що-небудь. Вткнула [Айше] Рустемові в руку назад його лист... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 159); Ледве зрівнялася [дівчина] з Лужинським, швидким рухом уткнула в руку записочку і побігла далі (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 183); Якась милосердна душа ввіткнула йому в руки кусник чорного разового хліба (Іван Франко, II, 1950, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 773.

Коментарі (0)

ВТИКАТИ див. утикати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 773.

Коментарі (0)