ВТИСКАТИ 1 (УТИСКАТИ), аю, аєш і ВТИСКУВАТИ (УТИСКУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТИСНУТИ (УТИСНУТИ), втисну, втиснеш; мин. ч. втиснув, втиснула, ло і втис, втисла, ло; док., перех.
1. у що. Натискаючи з
силою, вдавлювати, заглиблювати щось. Перед її
заплющеними очима і далі кружляла земля, тому дівчина,
втискаючи руки в сніг, ще боялася звестися на ноги (Михайло Стельмах,
I, 1962, 62); І втиснули свій перший слід колеса В іще
вологі та грузькі луги (Микола Бажан, Вибр., 1940, 94); Я втис
у теплі боки [коня] остроги (Максим Рильський, I, 1956, 148);
// Із зусиллям уводити, впихати, поміщати
кого-, що-небудь у щілину, у тісне місце. Дістає обмотаний
плащ-палаткою автомат, втискає диск (Михайло Стельмах, Вел. рідня,
1951, 592); Швидко втиснувши Максима в машину,
Платон Пилипович хряпнув дверцятами, кинувши
коротко шоферу: — До «Кукушки» (Іван Цюпа, Вічний
вогонь, 1960, 136).
♦ Втиснути носа в що — безцеремонно втрутитися в
якусь справу. А Солов'їха і свого носа туди таки втисла:
без неї, бачте, ніде вода не освятиться (Нечуй-Левицький, II,
1956, 14).
2. перев. док. Непомітно або насильно дати щось кому-небудь у руки; всунути. Користуючись хвилиною, втиснула [пані Антоніна] йому в руку такий жмут паперу, що він не знав, куди його сховати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 412); Віра втиснула у шершаву долоню старої заздалегідь наготовлені гроші (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 187).