Словник української мови

ВТИСКАТИСЯ (УТИСКАТИСЯ), аюся, аєшся і ВТИСКУВАТИСЯ (УТИСКУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВТИСНУТИСЯ (УТИСНУТИСЯ), втиснуся, втиснешся; мин. ч. втиснувся, втиснулася, лося і втисся, втислася, лося; док. Із зусиллям вдавлюватися, проникати в щілину, у тісне місце. Кінчики пальців до крові втискаються в розтріскані шпарини верби (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 411); — Так оце вона війна! Оце вона в своєму справжньому образі, — встиг подумати Колосовський, глибше втискуючись в борозну (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 93); Не повірив відразу, що то вона. Здалося, дитина загорнулась у ковдру, втиснулась головою в подушку (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 32);
//  Із зусиллям входити куди-небудь. Хо вступає в здоровезну кам'яницю, лізе, покректуючи, по ступанці високо, аж «під небо», і втискається в маленьку кімнату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 169); Підійшов до юрми і втиснувся в неї (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 212);
//  Заходити, входити без запрошення, без дозволу. [Павло:] Морока з нею та й годі: скрізь втиснеться і немов поперек горлянки стане!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 353); [Юда:] Він байку склав про гостя, що понурий .. втисся на весілля і з соромом був вигнаний (Леся Українка, III, 1952, 141).