Словник української мови

ВУДИТИ 1, джу, диш, недок., перех. Ловити вудкою рибу. [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (Марко Кропивницький, II, 1958, 320); На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 59).
♦ Вудити рибу в каламутній воді — робити щось вигідне для себе, скориставшись сприятливими обставинами; Носом рибу вудити — дрімати.

ВУДИТИ 2, джу, диш, недок., перех., рідко. Те саме, що закопчувати 2. І ще через одно наше місто славне: тут вудять дуже смачні шинки (Осип Маковей, Вибр., 1954, 194).