в означеннях
Тлумачення, значення слова «вугіль»:

ВУ́ГІЛЬ, гля, чол.

1. збірн. Те саме, що вугілля 1. Я пам'ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 59); Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала... (Павло Тичина, II, 1957, 161);  * У порівняннях. Стало поночі, як в пізній темний вечір. Гори стали чорні, як вугіль (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389).

2. рідко. Те саме, що вуглина. Ходили ще дві баби-лікарки, — ті баби знов напували водою з трьома вуглями (Марко Вовчок, VI, 1956, 248); Її [липи] кора була така чорна, що навіть тепер, на тлі хмарної ночі, вирізнялася, мов намальована вуглем на сірому полотні (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 206).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 779.

Коментарі (0)