ВУГЛЯ́К, а, чол., діал. Вуглина. Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 93).
ВУГЛЯ́К, а, чол., діал. Вуглина. Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 93).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 781.