в означеннях
Тлумачення, значення слова «вуличний»:

ВУ́ЛИЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до вулиця 1. Готель, куди я заїхав, дуже чистий, гарний, але неспокійний: вуличний гамір заважав мені спочити (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 364); З невисоких нар чайхани зіскочив на вуличну пилюгу середніх літ дехкан (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 18);
//  Який міститься або перебуває на вулиці. Місячна ніч огортає село, пісні линуть з вуличних репродукторів (Юрій Яновський, I, 1958, 620);
//  Який відбувається на вулиці. В політику Калинович не мішався [втручався], до газет не дописував, у вуличних збіговищах.. участі не брав (Іван Франко, VI, 1951, 153); Вуличні бої;
//  Який відділяє двір від вулиці. Вітер тихо шелестить у верховіттях високих тополь, що виструнчилися вздовж вуличного муру (Юрій Смолич, II, 1958, 47);
//  Який веде, виходить на вулицю. Бочка не заспокоївся. Він зразу ж вийшов із повітчини і, хутенько переставляючи ноги, почимчикував до вуличних воріт (Григорій Епік, Тв., 1958, 248);
//  Розділений на вулиці (про населений пункт). У північній зоні [дореволюційної України] переважали вуличні поселення, тобто такі, що складаються з однієї або кількох паралельних вулиць (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 98).
 Правила вуличного руху див. правило.

2. Який проводить на вулиці більшу частину свого життя, не маючи притулку; безпритульний. Уже рік минув з того пам'ятного літнього ранку, коли Поль — вуличний хлопчисько-газетчик, підставив фотографу презирливу гримаску (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 138);
//  Який заробляє гроші, виступаючи на вулиці; бродячий. Худе, бліде обличчя вуличної співачки було одухотворене високим натхненням (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 255).
 Вулична жінка (дівка) — повія. [Вулична жінка:] А ти злякався? (Леся Українка, II, 1951, 541).

3. перен. Невихований, малокультурний. — Це в нього напускне, йде воно від вуличного хлоп'ячого хвацтва (Олесь Донченко, V, 1957, 470).

4. Придуманий ким-небудь; неофіційний (про прізвиська). В сім'ї «п'яти Столярових» були ще і шостий, і сьомий члени. Але до вуличного прізвиська їх не уводилося, бо це були особи жіночої статі (Юрій Смолич, V, 1959, 93).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 786.

Коментарі (0)