ВУЛИЦЯ, і, жін.
1. Обмежений двома рядами будинків
простір для їзди та ходіння. А скільки ж у Харкові
вулиць, так батечку мій! Довгі та прямі, та є і мощені
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 308); Біля сільради вся вулиця
запруджена народом (Андрій Головко, II, 1957, 157);
// Два ряди
будинків із проїздом, проходом між ними. Уїжджають
вони у саме село Лани, проїхали три вулиці, й дівчина
устала з воза (Марко Вовчок, I, 1955, 351); З піснями дівчата,
смугляві, веселі, по Ленінській вулиці йдуть (Володимир Сосюра,
Солов. далі, 1957, 29);
// перен. Про мешканців таких
будинків. — Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище!
(Іван Франко, IV, 1950, 505); [Роман:] Тепер вже так
повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон
(Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Дівчата сиділи на колодках..
Колодки були Андріянові — хату нову збирався
ставити. А тим часом було де вулиці збиратися (Федір Бурлака,
О. Вересай, 1959, 167). ,
♦ Буде й на нашій (моїй і т. ін.) вулиці свято див. свято; Викидати (викинути) на вулицю див. викидати;
Давати зелену вулицю — пропускати без затримок,
поза всякою чергою. Світло-бежевий «ЗИЛ».. з червоним
хрестом на вітровому склі стрілою мчить магістралями
міста. Регулювальники дають йому «зелену вулицю»
(Вечірній Київ, 16.IV 1957, 2); Десятою вулицею обминати
(обходити) кого — старанно, свідомо уникати зустрічі
з ким-небудь. То було ніколи й не загляне [Параска] в
нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 19); На всю вулицю — так, що чути
далеко. Сама усе дивиться на нього [портрет]... а далі як
придивилась... як зарегочеться на усю вулицю... (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 18); Не валяється на вулиці див. валятися.
2. Місце надворі, де молодь збирається на гулянку, а
також сама гулянка. На вулиці, на вечорницях, у
колядці наша Оксана перед веде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423);
В українському селі існує цілий ряд традиційних форм
[дозвілля],.. як молодіжні вулиці, вечорниці (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 20).
♦ Збиратися (зібратися) на вулицю — сходитися
на гулянку (звичайно увечері). Он і майдан, де ми на
вулицю збираємося (Панас Мирний, I, 1954, 83).
3. Зовнішнє оточення, яке своєю некультурністю, невихованістю погано впливає на кого-небудь. — Вулиця на перший погляд, може, і весела, вільна, та це тільки на перший погляд. А насправді вона залишає тяжкі наслідки, хвороби, тюрму (Іван Микитенко, II, 1957, 489).