в означеннях
Тлумачення, значення слова «вуркотати»:

ВУРКОТАТИ, очу, очеш і ВУРКОТІТИ, очу, оти́ш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. — З дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (Нечуй-Левицький, I, 1956, 347); Лише трактори невтомно вуркотіли десь у глибині степу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 125); Наша кішка — є ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 18);
//  Тихо, переливчасто говорити. — Бажанчику ти мій, — вуркотіла Рокса. — Жаданчику ти мій! (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 17); Ніжно вуркоче [Юрась] своїм баском, мабуть, милуючись власними ораторськими здібностями (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 788.

Коментарі (0)