ВУ́ШКО, а, сер.
1. Зменш.-пестл. до вухо 1, 3, 4. Я учу
Оксаночку грати на фортепіано, бо вона має добрі
вушка (Леся Українка, V, 1956, 85); В траві дзвенять коники,
ворушаться ховрашки, миготять вушками (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 314); Шубка в Лени тепла, біла, шапка з
вушками униз (Павло Тичина, II, 1957, 322); Чоботи зв'язав
[Іван] за вушка ремінцем і перекинув через грушеву
палицю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 94).
▲ Ведмеже вушко див. ведмежий.
2. Отвір у голці, через який просилюють
нитку. — Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений,
а хата стоїть і досі не метена? — Та вже ж бачу,.. —
обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 240); Зір, як в орла: сам засиляє нитку в вушко
(Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 303);
// Отвір у пристрої,
механізмі, до якого що-небудь вставляється. Болти для
кріплення гірлянд ізоляторів застосовуються тільки
із завареним вушком (Сільські лінії електропередачі,
1956, 31); На лівому кінці головної балки жатки є гак,
який вільно входить у вушко рами молотарки (Зернові комбайни, 1957, 34).
♦ Пролізти (пройти) крізь вушко голки — зробити,
вчинити щось неймовірне, дуже складне для здійснення.
3. перев. мн. Варенички з яловичиною, які варяться в юшці, бульйоні тощо. Дуже популярними стравами.. є борщ український з вушками, .. з квасолею (Українські страви, 1957, 20).