в означеннях
Тлумачення, значення слова «вутлий»:

ВУ́ТЛИЙ, а, е.

1. Який не є надійним знаряддям пересування (про човен тощо); неміцний, благенький. Крихітна їхня степова комуна нагадувала вутле суденце в розбурханому морі (Юрій Яновський, I, 1958, 510); Вдвох на вутлому поромі Дін ми з ним перепливли (Леонід Первомайський, I, 1958, 427);
//  Який має непривабливий вигляд; старий, потертий, убогий. Під пахвою він тримав вутлий, засмальцьований парусиновий портфель (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 168); Адже оті трухляві білі колони, що стоять біля ґанку, напевно було задумано, щоб якось поліпшити зовнішній вигляд вутлого особняка... (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 134).

2. розм. Якому чогось не вистачає; слабий, недорозвинутий. [Полковник:] Що це ти, доню, сьогодня [сьогодні] якась вутла? [Марина:] Голова трохи болить (Марко Кропивницький, V, 1959, 478); Так без роси, на спеці у пустині І хиріє, і в'яне вутлий цвіт! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 19); — Тут люди, бачиш, якісь вутлі, тонкошкірі (Олесь Гончар, I, 1954, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 789.

Коментарі (0)