ВУ́ЖИК, а, чол. Зменш. до вуж. * У порівняннях. Маленький, висохлий за літо потічок безшумно звивався чорним вужиком серед пожовклих трав (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 51).
ВУ́ЖИК, а, чол. Зменш. до вуж. * У порівняннях. Маленький, висохлий за літо потічок безшумно звивався чорним вужиком серед пожовклих трав (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 51).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 782.