в означеннях
Тлумачення, значення слова «ввік»:

ВВІК (УВІК), присл.

1. при присудку з запереченням. Ніколи. [3-й запорожець:] Коли б мене Яків, що варту розводив, не пізнав і не гукнув на мене, то ввік би вічний не догадався, що тут є кіш такий великий (Карпенко-Карий, II, 1960, 265).

2. розм. Завжди, вічно, довіку. Не годиться дівувати увік (Ольга Кобилянська, I, 1956, 111); Наче фатум злий нависнув над тобою, І тих, хто вірним був би ввік, Він наче загодя прирік На скору смерть (Володимир Самійленко, I, 1958, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 303.

Коментарі (0)