Словник української мови

ВВОЛІКА́ТИ (УВОЛІКА́ТИ), аю, аєш, недок., ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), очу, очеш; мин. ч. вволік, вволокла, ло; док., перех. Волочачи кого-, що-небудь, затягувати кудись. Уволік у хату того лантуха (Словник Грінченка).