Словник української мови

ВИ, вас, займ. особ. 2 ос. мн. Уживається при звертанні до двох чи багатьох осіб або у ввічливій формі до однієї особи. — Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 38); [Мар'яна:] Щирі мої подруги! Не знаєте ви, що я сама нещасніша між вами (Степан Васильченко, III, 1960, 44); Побачивши Марка й Люду, Знайда здивувалася. — Ви не на «Колумбі»? (Микола Трублаїні, II, 1955, 254).
♦ Бути на ви — бути з ким-небудь у таких взаєминах, коли один одному говорить «ви» і коли недоречні фамільярність, панібратство і т. ін.