в означеннях
Тлумачення, значення слова «вибачати»:
Рими України: словник рим

ВИБАЧАТИ, аю, аєш, недок., ВИБАЧИТИ, чу, чиїй, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. — Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (Іван Франко, IV, 1950, 53); — Ти не смів брати рушниці без мене... Але я тобі вибачаю, — продовжував урочисто Мухамедов (Олесь Донченко, I, 1956, 120); — Вибачайте, що я так гостро сказав (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 121);
//  перех., рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину. — Перше я вмів тільки ненавидіти людей, — тепер навчився їх любити, навчився вибачати їх вину темнотою їх (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450).
 Вибачай[те], вибач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди. Вибачайте... кричіть собі, Я слухать не буду. Та й до себе не покличу (Тарас Шевченко, I, 1951, 77); А я пряник гам та гам, — «Вибачайте, не віддам!» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 303); Вибачай[те], вибач[те] на [цьому (цім)] слові — говориться при вживанні в розмові різких, неприємних, непристойних і т. ін. слів. — Та ж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 348.

Коментарі (0)