в означеннях
Тлумачення, значення слова «вибалакати»:

ВИ́БАЛАКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Розказати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати. Він вибалакав те, що мати казала (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 45);
//  Розказати, висловити все. Мовчки їхали вершники, видно, далекою була їх дорога, й уже все вибалакали під час довгих нічних постоїв (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 133).

2. Домогтися чого-небудь розмовою, бесідою. — Ну що ж. Буду збиратися. Кращої долі не вибалакаєш, її робити треба (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 456).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 348.

Коментарі (0)