ВИ́БАЛУШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до вибалушити. Аж підскочив [Панталаха] з радості, а його вибалушені очі заіскрились, як у кота (Іван Франко, II, 1950, 265); Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив [Гнат] на коня, полетів селом, полохаючи сонних курей (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 69).