в означеннях
Тлумачення, значення слова «вибілювати»:

ВИБІЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИБІЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВИБІЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Білити всі предмети або всю поверхню чого-небудь розчином крейди, вапна і т. ін. Вапном вибілює [дідусь] Яблуні підряд (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 55); [Ганна:] Паски сама напекла.., хату пошпарувала і вибілила, дітвору пообшивала! (Марко Кропивницький, II, 1958, 21);
//  перен. Покривати чим-небудь білим. Все частіше і частіше приморозки вибілювали, аеродром сріблястим інеєм (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 122).

2. Піддаючи дії сонця, повітря і води, робити що-небудь білим, позбавляючи природного забарвлення (тканину, пряжу і т. ін.); робити білим, білуватим (про сонце і т. ін.) Тож скільки біля річки вибілювали те полотно (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 520); І напряла, і виткала, і вибілила полотно (Словник Грінченка); Не всяка баба як слід вибілить тринадцятку на сорочку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 319);
//  Змазуючи обличчя, руки, шию певними речовинами, мазями, робити білим. Не ти личко вибіляла (Словник Грінченка); Вибілити руки;
//  спец. Піддаючи хімічній або фізичній обробці, робити білим. У фарбувальному цеху полотно стабілізують і вибілюють (Вечірній Київ, 4.IV 1958, 2).

3. перен. Виправдовувати, приховуючи провину. Останньою свинею був би я, коли б сьогодні став вибілювати себе коштом тієї дівчини.. Мовляв, обплутала мене, збила з пантелику і так далі (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 6).

4. спец. Покривати полудою.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 352.

Коментарі (0)